Стихи, которые написала Люля Инкогнито - знакомый интереснейший человечек
Алфавіт моїх думокАбсурдне життя
Без почуттів.
Вмирає бажання
Гостра біль..
Дійсність вражає..
Є куди йти??
Живу.. поспішаю..
Закортіло самоти.
І варто би стерти
Краплини з лиця.
Ладна померти..
Мерзенне буття!
Несправжні спогади..
Очі б закрити.
Правда не влаштовує.
Ранам не зажити.
Свідомість втумані..
Тремтить голос мій,
Убитий обманом.
Фактично без мрій
Ховаємо плани..
Цей світ не такий
Чарівні моменти
Щоправда це сни..
Юність прошла вже..
Я хочу піти..И... тоже её... то, что достигнет адресата... наверное"...минуло не так багато часу... а здаєтся - вічність.. ми не дуже добре знаємо одне одного і в той же час мені здаєтся, що я знаю тебе із самого дитинства...
я заздрю всім, хто поруч із тобою.. я хочу стати дощем і впасти прохолодою на твої очі..губи..на твоє тіло... я хочу стати літаком і написати в небі твоє імя...
тепер моя душа страждає неначе в неї встромили ніж.. а ти безнадійно губив свої крила.. ти не шукав дороги назад, не сумував за втраченим: за мною..за днями, які ми могли б провести разом..
одного дня я прокинусь вільною.. зашию пошматоване серце.. одного дня я таки змушу себе забути про тебе, викреслити твоє імя їз свого записника, як Бог викреслює імена смертних із книги життя... одного дня... і якщо ми коли небудь зустрінемся, то підемо далі не разом.. я більше не шукатиму приводу для зустрічі, дзвінка, смс.. я не буду прагнути стати дощем, літаком... одного дня...
адже був ти і була я... але разом нас не було.. ©
і як же мені хотілось би щоб ти зараз переконав мене у протилежному.. сказав що я не права... але.. ти як завжди просто промовчиш.. а мовчання я сприйму за згоду..
я просто чекатиму.. цього "одного дня".. адже колись то він настане.. обовязково настане.. надіюсь..."
@темы:
размышлизмы,
жизненное,
интересное